У дописі йдеться:

"Перебуваючи на сході, хвилюєшся, як у тилу. Годі й шукати безпечного місця, адже загроза витає усюди. Звичайно, що "на нулі" ворожі атаки – постійне явище. Як би це дивно не звучало, але і цивільні, і військові вже давно звикли. Та й ми волею долі "призвичаїлися" за декілька днів, що тут перебували. Шкода. Така реальність.

Щоразу повертаємося додому з емоціями, які пробирають до "мурах по шкірі". Мова не тільки про страх, біль, тривогу, якими навіть тамтешнє повітря просякнуте.

Найголовніше – ми зустрілися з нашими захисниками – воїнами рідного батальйону та друзями-прикордонниками. Як зазвичай, ретельно готувалися і планували цю поїздку. Тож привезли бойову підмогу для хлопців: речі, які рятують їхні дорогоцінні життя, спорядження, яке допомагає тримати оборону та нищити все вороже. Традиційно передали те, що нагадує про тепло домівок, і що їх із нетерпінням чекають на рідній землі.

Наші оборонці виснажені війною. Фізично та морально. Тому такі зустрічі, нехай і короткотривалі, то – нове дихання. Ми бачимо в їхніх очах переможний запал. Спасибі вам, Герої, за те, що попри обставини та умови, ви – незламні.

Пишаюся своєю незмінною командою. Разом учергове змогли й надалі зможемо. Маємо мотивацію – нас завжди чекають.

Слава Україні!".