Міф: вакцинувати тварин, які не виходять на вулицю або не потрапляють в дику природу, не обов'язково. Реальність: дика природа може сама «прийти» до тварини, що мешкає ізольовано.

Міф: вакцинувати потрібно лише дорослих тварин, одного щеплення достатньо. Реальність: вакцинувати обов'язково щорічно з 3-х місячного віку.

Міф: вакцини проти сказу є «важкими» для тварин. Реальність: сучасні вакцини максимально безпечні, ефективні та мають дуже низький % теоретично можливих ускладнень.

Міф: сказ переносять лише собаки, рідше – коти. Реальність: вірус вражає всіх теплокровних тварин, які потім стають його переносниками.

Міф: хвора тварина завжди поводиться агресивно, в неї тече слина. Реальність: на початковій стадії слина не тече. Ознаки проявляються через 3-5 днів після зараження. Хвороба може мати безсимптомний перебіг. Тварина може бути пригніченою.

Міф: захворіти на сказ можна, якщо доторкнутися до хворої тварини. Реальність: тварини виділяють вірус зі слиною. Вірус проникає в організм людини через укус, потрапляння зараженої слини на слизові оболонки, подряпини, мікроушкодження шкіри.

Міф: люди не хворіють на сказ. Реальність: люди хворіють! В організмі людини вірус нервовими волокнами потрапляє у спинний і головний мозок, викликає запалення, параліч і смерть.

Міф: до лікаря не обов'язково звертатися відразу після укусу, можна почекати якийсь час. Реальність: після появи перших симптомів медики вже не зможуть допомогти хворому.

Міф: сказ виліковний. Реальність: єдиний офіційно визнаний і ефективний спосіб уникнути сказу в разі ризику зараження – своєчасна профілактична вакцинація.

Обласне управління Держпродспоживслужби наголошує, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям.