Начальник Волинської обласної військової адміністрації Юрій Погуляйко за час на посаді нечасто давав інтерв'ю. На запитання «чому?» – віджартовується, мовляв, більше любить працювати, а не говорити. Проте нам таки вдалося поспілкуватися з Юрієм Михайловичем та поставити йому декілька запитань.

Чи готова область до наступу з боку Білорусі? Як вдалося розпочати новий навчальний рік без критичних проблем? Як допомагають воїнам, які повертаються додому з фронту?

На ці та інші запитання в інтерв'ю журналістам сайту новин Луцька та Волині «Конкурент» відповів очільник Волинської обласної військової адміністрації Юрій Погуляйко.

– Розпочати нашу розмову хочу з позитиву. На календарі – вересень. Розпочався новий навчальний рік й стартувало навчання у школах. Розкажіть, будь ласка, як готувалися до цього, які заходи впроваджували й скільки цьогоріч учнів здобуватимуть освіту?

– Цього року в області навчатиметься 135 тисяч учнів. Минулого року була 141 тисяча. 81% закладів працюватиме в очному режимі, у режимі онлайн – 2%, а в змішаному форматі – близько 17%. Ситуація щодо цього у нас задовільна.

Одразу після закінчення навчального року ми проаналізували роботу та спільно з управлінням освіти й ДСНС проінспектували освітні заклади, у яких треба зробити укриття, та ті, у в яких цього, на жаль, зробити не можемо. Адже є школи, де технічно неможливо облаштувати укриття. На багатьох об’єктах ми зробили ремонти. Хоча були й випадки, де ми просто перенесли укриття в інші об’єкти господарювання. Проте у нас із цим краща ситуація, ніж в інших регіонах.

– Які були у цій сфері поширені проблеми й що робили, аби це виправити? Скільки відсотків закладів забезпечені укриттями?

– Переробити укриття у нас не можна тільки в тих населених пунктах, де є підтоплення. Це Камінь-Каширський та Ковельський райони. Тому вирішили перенести укриття в інші заклади, де або вже є укриття, або його можна облаштувати чи дооблаштувати, щоб не порушувати навчальний процес. Забезпечені укриттями у нас 92% закладів, з яких:

• 63% – має споруди цивільного захисту;
• 610 – мають найпростіші укриття;
• 332 – використовують захисні споруди інших суб'єктів господарювання.

Якщо говорити про Луцьк, Нововолинськ, Володимир та Ковель, то там ситуація дуже добра з укриттями. Складніше у селах, що ближче до кордону: Камінь-Каширський район та майже половина Ковельського. Там багато підтоплень через особливості місцевості. Влітку – ще нормальна ситуація, а осінь та зима… Тому десь переробляли, десь добудовували й зараз усе відповідає вимогам Міністерства освіти України.

В об’єктах, де не було вентиляції, які не відповідали нормам пожежної безпеки, ми все виправили. Провели каналізації, бо, згідно з нормами, в укритті має бути туалет. Наприклад, в одному з ліцеїв укриття збудували за місяць! Почали 1 листопада, а закінчили десь 5-6 грудня. Там є і кімната відпочину, і сучасні туалети, і вентиляція, і Wi-Fi. Розраховане воно аж на 600 учнів. Коли є фінансування, то усе робимо у такі короткі терміни. Там був потужний забудовник, і спільними зусиллями ми це зробили. Вийшло сучасне укриття, яке відповідає абсолютно усім вимогам. Але труднощі теж були. Наприклад, щодо технічних умов – у деяких спорудах були дерев’яні перекриття. Там вже автоматично не може бути ні укриття, ні навіть найпростішого укриття. У таких випадках ми шукаємо об’єкти поруч, де можна зробити сховок.

З доїздом так само. У нас є шкільні автобуси, хоч немало їх і забрали на військові потреби. Десь 68 автобусів лишилося, зараз докуповуємо ще. Якщо школа не відповідає умовам, то автобусами возимо дітей в інші міста чи села. З цим проблем немає. Не хочу казати, що ми найкраща область у цьому напрямку, але у п’ятірку точно входимо.

– Харчування – невіддільна річ для школи. Перша леді Олена Зеленська у 2020 році ініціювала реформу шкільного харчування. Який стан справ в освітніх закладах з її впровадженням? Чого вже вдалося досягти?

– Так, за ініціативи Першої леді Олени Зеленської у нас стартувала реформа шкільного харчування. Це не стосується усіх областей. Її запровадили десь у шістьох чи сімох областях. Дуже дякую Олені Зеленській за підтримку. Наша область уже отримала для цього кошти. Їх витратять на:

• 15,9 млн грн – Дубівський ліцей;
• 1,9 млн грн – ліцей № 1 м. Ковеля;
• 47 млн – Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні;
• 8,7 млн грн – Камінь-Каширський ліцей № 1 ім.Євгена Шабліовського;
• 4,8 млн грн – Ківерцівський ліцей № 4;
• 5,9 млн грн – Маневицький ліцей № 1;
• 3,5 млн грн – Павлівський ліцей;
• 9,3 млн грн – ліцей села Льотниче Зимнівської сільської ради.

Найбільше фінансування отримав обласний ліцей. За ці 47 мільйонів у Ковелі мають збудувати великий харчоблок. Там готуватимуть їжу і він покриватиме потреби близько 7-10 навчальних закладів. У багатьох закладах харчування, ресторанах чи кафе немає такого устаткування, яке буде у цьому навчальному закладі. Щодо будівництва, то уже визначена територія та приміщення, у якому буде ця їдальня. Завершити будівництво плануємо до 2027 року. До цього ще будуть надходження (фінансові, – ред.), робитимемо усе поступово.

– У контексті навчання хочу поцікавитися і відключеннями світла. Вони повернулися влітку й прогнозують, що осінньо-зимовий період може бути непростим. Наскільки наші освітні заклади за цей час стали, так би мовити, енергонезалежними, і чи готова загалом Волинь до такого страшного для усіх тотального блекауту?

– Це болісна тема. Я був 2 вересня у Києві, то там дві години світло є, а сім годин – відсутнє. У нас таких проблем, на щастя, немає. Так, відключають, але з меншими інтервалами – три години через чотири чи чотири через чотири. По-різному. Але, попри все, у нас ситуація з цим не найгірша в країні.

Щодо об’єктів, то усі наші лікарні забезпечені генераторами. Так само і навчальні заклади, і котельні, і каналізаційно-насосні станції. Потужностей вистачить на два-три дні, якщо світла взагалі не буде. Лікарні можуть працювати без електрики до 6-7 днів.

– Чи повернуться пункти незламності? Можливо, уже готуєтеся до цього?

– Зараз ми збільшили кількість до 361 пункту. Розміщують їх у різних закладах. Там є доступ до води, інтернету та зарядних станцій, стоять потужні генератори та EcoFlow. В області встановлені та функціонують три когенераційні установки. До кінця 2024 року плануємо ввести в експлуатацію таке обладнання ще в одному місті.

У рятувальників стоять палатки, де працює спеціальний пристрій, який за декілька хвилин опалює приміщення, тому під час холодів буде тепло. Палатки ці дуже великі – розраховані на 100-150 людей. У Луцьку, наприклад, можу похвалити пункт незламності на Дубнівській. Його облаштували у підвалі храмової споруди. Ремонт зробили такий, як у драмтеатрі – і меблі є, і вбиральні, і навіть кухня та класи для навчання.

– Ви аналізували роботу пунктів у попередні роки? Були типові проблеми, які уже вдалось подолати?

– Проблеми були. Це і вентиляція, і електрика, адже для забезпечення світлом рятувальники мають дати висновок, що усе відповідає вимогам. Бо, наприклад, генератори мають стояти на вулиці, у приміщення їх ставити не можна. Є різні тонкощі, але у нас із цим усе добре. Ми аналізували ситуацію порівняно з минулим роком: скільки людей приходили, скільки користувалися нашими пристроями. Окрім того, на кожному пункті стоять камери, щоб там було максимально безпечно. Зараз 127 пунктів вже розгорнуті й ще 234 – у режимі повної готовності. За потреби вони запрацюють за дві години. Розгортати їх плануємо з першого жовтня. Але це орієнтовно – будемо дивитися на погодні умови.

Якщо у вас є якась інформація, що пункт незламності зачинений або є якісь інші невідповідності в роботі, то прошу звертатися до військової адміністрації – ми одразу зреагуємо. Адже у деяких областях були випадки, що люди приходили, а пункт взагалі не працював.

– Інша важлива тема – це обстріли. 26 серпня обласний центр та інші міста Волині були під атакою ворога. Зокрема багато писали про приліт у Луцьку й ви активно працювали на місці. Це була трагедія для людей, адже вони втратили домівки. Як тоді допомагали місцевими й що буде з їхніми помешканнями, коли вони зможуть повернутися додому?

– Вчора (4 вересня, – ред.) ми із заступниками зустрічали наших американських партнерів та волонтерів. Вони виявили бажання допомогти й повністю замінити пошкодженні вікна. Коли був приліт ворожої авіації, то одразу відселили людей у безпечне місце, яке відповідає усім людським потребам. На тому об’єкті не було людських втрат, на щастя. Але в одному з районів міста, на жаль, загинув чоловік.

У будинку на одному з проспектів було пошкоджено три поверхи. Ми усе проаналізували, заміряли. Зараз триває експертиза, чи можна взагалі відновлювати третій, четвертий та п’ятий поверхи. Якщо нададуть висновок, що не можна, тоді усе буде вирізатися та будуватися з нуля. Якщо ж висновок буде протилежний, тоді будемо відновлювати та робити ремонти. Зараз люди живуть у тому місці, яке надала мерія, або живуть у рідних чи близьких.

– Щодо безпеки загалом. Нам не пощастило із північним сусідом. У мережі багато інформації, що Білорусь знову стягує війська до наших кордонів. Наскільки зараз захищені наші кордони, якщо порівнювати початок вторгнення та теперішній час? Що вдалось зробити та як ви оцінюєте безпекову ситуацію там?

– На території області від початку повномасштабного вторгнення тривають роботи з облаштування державного рубежу. Тут я спокійний, ми усе бачимо і, в разі загрози, ми готові. Оборонні споруди у нас найкращі в Україні. На кордоні облаштовані протитанкові рови, загороджувальні паркани та взводні опорні пункти з вогневими позиціями. А на напрямках імовірного руху броньованої техніки окупантів встановлені залізобетонні конструкції та захисні споруди для укриття особового складу.

Тут багато розповісти не можу, але, повторюсь, ситуація одна з найкращих в державі.

– Оборона кордонів дуже важлива. Зараз багато захисників перебувають безпосередньо на полі бою й захищають межі нашої країни. Деякі з них, на жаль, повертаються із травмами, тому багатьом нашим воїнам потрібна реабілітація. Які заходи в області проводять, аби допомогти військовим-ветеранам, які пріоритетні напрямки?

– Це дуже важливий напрямок. На жаль, кількість ветеранів буде збільшуватися. Найближчі 20-30 років питання реабілітації залишатиметься актуальним Реабілітація – це повернення до нормального життя наших військових, які отримали поранення, чи втратили, наприклад, кінцівки, або мають ментальні розлади. Треба робити усе так, щоб вони отримали якісну медичну і психогічну допомогу.

Дуже багато військових зараз отримують якісні протези завдяки волонтерам та нашим європейським партнерам. Багато воїнів, які захищали територіальну цілісність нашої держави, були поранені не тільки фізично, а й ментально, тому потребують і психологічної підтримки теж. Це дуже багато роботи, яку ми мусимо зробити, щоб повернути їх до нормального життя.

Для цього всього треба якісне обладнання. Волинська обласна клінічна лікарня це обладнання має і може надавати такі послуги. У нас є сім центрів, які надають допомогу з реабілітації, вони спеціалізуються саме на цьому. Наприклад, Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади, що на проспекті Волі. Там дуже великий реабілітаційний центр, який працює уже п’ять років. На базі обласної лікарні працює інноваційний реабілітаційний центр національної мережі «Recovery», яку заснували Віктор та Олена Пінчуки задля підтримки Сил безпеки й оборони України.

Я вважаю, що реабілітаційні центри мають бути в кожному районному центрі та великих містах, куди повертаються люди. У нас дуже багато приїжджих з інших областей. Там такі послуги зараз не надають, тому вони їдуть до нас та навіть залишаються. Реабілітація для нас – питання номер один, це пріоритетний напрямок, що стосується військової адміністрації.

– Як зараз із будівництвом ветеранських хабів? Що вдалося вже досягти? Можливо, пригадаєте про якийсь конкретний хаб, що уже будується або вже відкрили?

– На базі Луцького національного технічного університету створюється Veteran HUB. Загальна площа становитиме орієнтовно 1000 кв. м. В ХАБі планується розмістити медичний реабілітаційний центр, зокрема для фізичної та психологічної реабілітації, організувати терапевтичне дозвілля та можливість профорієнтації ветеранів, спільне дозвілля.

Щодо центру реабілітації на Волі, то він уже працює п’ять років. У ньому за цей час з’явилися дуже кваліфіковані спеціалісти та лікарі з великим досвідом. Не у всіх лікарнях можна надавати такі послуги, як там, бо немає обладнання. Окрім того, під такі потреби, на мою думку, можна переобладнати санаторії. Наприклад, у нас є «Лісова пісня». Взагалі не бачу проблем, щоб там зробити великий реабілітаційний центр.

У Луцькій громаді у серпні вирішили створити «ХАБ Ветеран». Там вже призначили керівника та мають до Дня захисників та захисниць України (1 жовтня, – ред.) відкритися. Зараз якраз завершуються ремонтні роботи. Володимирська громада ще у квітні відкрила хаб для ветеранів. У ньому вже можна отримати консультації з будь-яких ветеранських питань, психологічну допомогу чи просто можливість побачитись і поспілкуватись із тими, хто так само пройшов пекло війни.

Ми розуміємо, що з цим нам жити багато років, тому реабілітація є і буде пріоритетом у нашій роботі.

– Не можу оминути й теми волонтерства. Волиняни активно працюють та допомагають, Волинська ОВА теж не стоїть осторонь. Як зараз військова адміністрація працює у цьому напрямку, чи допомагаєте, наприклад, іншим регіонам?

– Це питання дуже серйозне. Минуло року ми допомагали трьом населеним пунктам у Херсонській області. Ми відновили повністю усі будинки, усі дахи. Дуже великий обсяг роботи було зроблено. Зараз допомагаємо Донецькій області як людськими ресурсами, так і технікою. Наші люди зараз там працюють, деякі повертаються, а деякі їдуть аж на місяць та виконують той обсяг робіт, які визначила Донецька ОВА.

Харківській області дуже допомагаємо будівельними матеріалами. Зокрема, OSB плитами, вікнами та іншими великими об'ємами будматеріалів. Напрямком забезпечення матеріалами займається у мене один із заступників.

Постійно тримаю контакт із керівниками прифронтових регіонів нашої держави. Намагаємося максимально допомагати відповідно до їх запитів. Неодноразово отримували листи вдячності. І от коли отримуєш таку подяку розумієш, що потрібно робити ще більше. Перемога нашої країни залежить він кожного з нас. І тут, в тилу, ми повинні працювати ще більше, допомагати ще більше.

Намагаємося максимально задовільняти запити, які надходять від військових частин. За кошти обласного та місцевих бюджетів для матеріально-технічного забезпечення підрозділів закупляємо квадрокоптери, комплекси та засоби радіоелектронного захисту, портативні та автомобільні радіостанції, батареї із зарядними пристроями та інше необхідне обладнання. Іншими словами, допомога силам оборони – у пріоритеті.

Багато допомоги надає і волинський бізнес, благодійні фонди та організації, міжнародні партнери. Сотні автівок, генераторів, тонни гуманітарної допомоги. І цей список можна продовжувати і далі. Вдячний усім, хто допомагає. Спільно вдається закрити багато запитів військових підрозділів.

Скажу відверто, що зараз ми спостерігаємо спад ввезення волонтерської допомоги. Люди втомилися, але треба розуміти, як втомилися наші військові. Маємо про це згадувати щодня, з цим прокидатися й з цим засинати. Треба прокидатися із запитанням «що я ще можу зробити?». Це варто розуміти усім.

Також не варто забувати і про допомогу, яку ми надаємо внутрішньо переміщеним українцям. З першого дня війни приймаємо мешканців постраждалих регіонів. Нові люди прибувають майже щодня. І ми тут, спільно із територіальними громадами намагаємося забезпечити максимально комфортні умови для проживання, навчання, працевлаштування на Волині.

Знаємо, що сила нашої держави – в її людях. Кожен на своєму місці працює заради перемоги.

– Окрім волонтерів, є ще органи місцевого самоврядування. Аби громади активніше допомагали, люди навіть приходили під стіни ОВА. В результаті створили робочу групу «Прозорість та підзвітність», щоб відстежувати закупівлі в громадах та запобігати неефективному використанню коштів. Які результати роботи цієї робочої групи уже є?

– Результати дуже хороші. Її створили у жовтні 2023 року. У 2024 році провели 11 засідань. У нас гарна співпраця з правоохоронцями, зокрема СБУ, органами прокуратури та Бюро економічної безпеки. Буквально перед нашою з вами розмовою була нарада «Прозорості та підзвітності». Дуже багато роботи провели. Тільки за перше півріччя цього року на потреби війська витратили майже мільярд гривень.

Щодо закупівель тих чи інших матеріальних цінностей. Ми це моніторимо та ухвалюємо необхідні рішення. Для цього заслуховуються мери міст, керівники районних військових адміністрацій, бо є випадки, коли хотіли закупити речі, які не мали стосунку ні до війська, ні до життя громади. Під час діяльності робочої групи ми виявляли різні факти. Наприклад, коли були невідповідності, тому інформацію скеровували до правоохоронних органів. На такі речі здебільшого реагує БЕБ.

Зараз ми активно співпрацюємо з громадами, у яких є фінансова можливість допомагати, у кого є великі бюджети. Ці кошти спрямовуємо Силам оборони, які задіяні у захисті нашої держави. Найбільше зараз у цьому напрямку допомагає Володимир, Ковель, Луцьк, Підгайцівська та Боратинська громади.

Хочу ще раз наголосити та нагати громадам, що зараз пріоритетним напрямком мають бути наші військові.