У місті Камені-Каширському на свято Благовіщення згоріла пам’ятка архітектури загальнодержавного значення – Свято-Іллінський храм УПЦ МП.
Вже наступного дня після пожежі розпочалися роботи по розчищенню згарища і прибиранню прилеглої території. Працівники райдержадміністрації, районної ради, окремих установ, підприємств, організацій та усі небайдужі жителі району не залишаються осторонь.
Голова районної державної адміністрації Валерій Дунайчук спільно з головою районної ради Віктором Сусом, міським головою Василем Бондарем проводять відповідні координаційні заходи.
Учора митрополит Волинський і Луцький Ніфонт прибув до Каменя-Каширського, де особисто оглянув місце пожежі та висловив свою підтримку настоятелю прот. Стефану Михалюку і всім парафіянам знищеної вогнем святині.
Історична довідка:
В «Описі церковних приходів», який був складений у свій час секретарем Волинського Єпархіального Архієрея священиком Миколою Переверзєвим значиться, що храм святого Іллі побудований у 1700 році. На початку дев’яностих років налічувалось 1 603 душ прихожан, причт церкви складав священик і псаломщик. Причтові приміщення заходились в 1/8 версти від церкви і були побудовані у 1898 році на кошти Синоду.
Приписними селами до Іллінського приходу були: Підцир’я за дві версти, Клітицьк за сім верст, хутір Копилуха за шість верст і хутір Лютня за п’ять верст.
Освячення церкви, за твердженням М. І. Теодоровича, відбулось у 1701 році. Біля церкви стояла окрема дерев’яна дзвіниця, яка на 1841 рік, як і церква, знаходилась в доброму стані.
У 1880 році було проведено ремонт церкви з прибудовою до неї дзвіниці.
У період між 1886 та 1888 роками, за візитаційними записами, в церкві побудовано новий іконостас.
Майже впродовж всього XIX століття тут служила ціла династія з родини Горбачовських: з 1800 по 1820 роки – отець Григорій, з 1820 – 1864-й – його син о. Семен Григорович, з 1863 року – онук о. Григорій Семенович, який саме написав у 1893 році «Церковно-парафіяльний літопис Свято-Іллінської парафії’».
Місцева більшовицька влада в 1945 році закрила церкву, яка благополучно пережила дві світових війни і три окупації. Останнім настоятелем був Григорій Римарук, який свого часу викладав у духовній православній семінарії м. Холма (тепер – місто Люблінського воєводства РП) та у Луцьку.
У 1970 році атеїстична влада узагалі зняла об’єкт із реєстрації, а тому він поволі руйнувався.
До 90-х років церква була у запущеному стані, вціліла лише дзвіниця. Відновлювали її на кошти прихожан. Деякий церковний інвентар, зокрема Євангеліє, чаша, ікони, хоругви були перенесені з Різдво-Богородичної церкви в Іллінську. А згодом, на свято Іллі, після однорічного ремонту храм пережив своє друге народження і його настоятелем був Протоієрей Феодосій Іванович Кристецький.
Від 1999 року до згорання, пам’яткою архітектури опікувалися благочинний Камінь-Каширської округи УПЦ, митрофорний протопресвітер Стефан Михалюк та священик Владислав Михалюк.
У 2012 році церкву було капітально реконструйовано – зовнішній вигляд святині змінився докорінно.
