Дорогий український народе!
Дорогі іноземні побратими!
Дорогі співвітчизники!
Днями зробив те, що мусив - підписав закони про декомунізацію, про визнання героїв національно-визвольної боротьби; і ще кілька законів, які осучаснюють політику національної пам’яті і звільняють її від імперських нашарувань.
Держава Україна свою справу зробила, далі – робота істориків, а влада має дбати про майбутнє.
Тим же, хто виступав і досі ратує проти декомунізації, раджу приїхати сюди, у Биківню, на місце кривавих злочинів комуністичного режиму; послухати, про що шелестять крони цих дерев; припасти вухом до землі і почути, до чого взивають поховані тут жертви комуністичного режиму.
Биківнянські могили – найбільш живий свідок комуністичного терору, найнеспростовніший доказ злочину проти людства, такого ж масштабного, як ті, що вчинені в Катині, Аушвіці, Бухенвальді, Бабиному Яру, на Соловках.
То хіба не настав час остаточно очистити Україну від символів режиму, який знищив мільйони безневинних людей?!
Репресії, депортації, голодомори… До яких лише методів не вдавалася тоталітарна радянська машина, аби зламати дух волелюбної української нації.
Ми прийшли сьогодні на землю Биківні, щоб вклонитися праху невинно убієнних наших предків.
І молячись за їхні душі, ми клянемося живим: ніколи більше не допустити нового червоного чи коричневого геноциду супроти нашого народу.
Ця земля є особлива. Тут кожен клаптик просякнутий невинною кров’ю українців, а також жителів інших народів тодішньої УРСР, за національністю росіян, поляків, євреїв та інших.
Тут вбивали не «ворогів народу», не «шпигунів», «диверсантів», а селян і робітників, вчителів, священиків, науковців і головне - письменників. Намагаючись вбити душу нашого народу. Тут позбавляли життя цілий народ, який за кілька років до того не встигли знищити Голодомором.
Отут воно і поховане, саме тут, наше «розстріляне відродження України».
Цей термін, колись застосований щодо групи репресованих письменників, митців, істориків та філологів, маємо право поширити на всіх, хто загинув у підвалах ГПУ-НКВС, у тюрмах та концтаборах.
Масові репресії були політично і національно вмотивовані. Ще в 1933 році компартія сформувала облудні звинувачення в тому, ніби-то «український націоналізм» «смыкается» з імперіалістичними інтервентами». Це стало теоретичною підставою для нового кривавого терору. Під націоналізмом же розумілася синівська любов до своєї землі, синівська любов своєї мови.
Не дерма вороги України і сьогодні марширують під портретами Сталіна та Берії.
ГПУ-НКВД, до речі, – споріднена структура щодо СС-Гестапо. Вони переймали злочинний досвід один у одного, удосконалюючи техніку масового знищення своїх жертв. Чума вона і є чума, незалежно від того вона коричнева, чи червона!
Важко осягнути нормальною людською свідомістю, скільки невинно загублених душ покоїться тут, у Биківні. Довгі десятиліття приховувалися як сам факт злочину, так і його масштаби. І лише зараз науковцями підтверджена цифра понад сто тисяч убитих.
Безіменні поховання жертв сталінських репресій розсіяні по всій українській землі. Вінницькі, харківські, сумські, львівські могили – вони є не тільки в кожному обласному центрі, а фактично вони є у кожному населеному пункті. А у багатьох немає навіть могил, немає жодних слідів, бо вони ретельно приховувалися катами. Розстріли проводилися таємно, вночі, так само потай людей закопували у спільних ямах і рівняли з землею.
Биківнянський ліс є символічним місцем, куди приходять вшанувати пам'ять усіх загиблих від рук репресивних органів, по всій Україні.
Забути не зможемо, не маємо права. Пробачити? Розсудить Бог…
Відповідати вбивцям нашого народу доведеться, на цьому світі чи на тому...
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша...
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Згадуючи ці слова Василя Симоненка, стоячи над безоднею людських страждань, ми відчуваємо глибоку скорботу. Ми розуміємо трагедію закатованих тут людей і жах і розпач їхніх сімей. І просимо Господа дати їм Царство Небесне і вічний спокій.
Але водночас ми почуваємо відповідальність за живих, за тих, хто сьогодні будує сьогодні нову європейську демократичну Україну.
І Україна має стати заможною і квітучою в ім’я світлої пам’яті тих, чиїми життями написана наша історія.
Слава Україні!
Схилімо голови перед прахом наших предків, які лежать у цьому лісі. Вічна пам'ять померлим.
В пам’ять про жертв політичних репресій оголошується хвилина мовчання.
Прес-служба Президента України
