Дорогі співвітчизники!

Трагедія Другої світової війни, розв’язаної гітлерівським та сталінським режимами, опалила українців ще у вересні 1939-го, але з 22 червня 1941 року Україні судилося надовго стати великим полем бою, землею, що фактично спливала людською кров’ю.

У цей скорботний день 75 років тому на нашу землю прийшла війна, що не оминула жодної родини, спричинила незліченні жертви, руїни та спустошення.

Піднявшись проти ворога, наші земляки мужньо боролися на фронтах та у підпіллі. Тільки у лавах Червоної армії воювали близько 9 мільйонів вихідців з України, майже половина з них віддала своє життя за Вітчизну та свободу народів Європи. Невід’ємною складовою цієї справедливої боротьби був український визвольний рух, учасники якого самовіддано боронили свою землю від нацистської навали, реалізовуючи споконвічне прагнення до державної незалежності.

Вічна і світла пам’ять усім, хто поліг у битвах із загарбниками, хто загинув від терору окупантів, хто передчасно помер від ран, хвороб і голоду.

Вічна слава і шана усім, хто зі зброєю в руках здолав нацизм.

Ваш ратний подвиг, дорогі ветерани, надихає українських військових та добровольців, які сьогодні, наражаючись на постійну небезпеку, боронять суверенітет України від агресії Російської Федерації.

Щиро дякую захисникам України усіх поколінь за незбориму силу духу, мужність і патріотизм.

Переконаний, що спільними зусиллями ми неодмінно відновимо цілісність держави, встановимо мир на нашій землі. Це священний обов’язок кожного перед жертвами Другої світової війни та героями, які полягли за волю і європейський вибір Українського народу.

Слава Україні!