До Сейму Республіки Польща, Верховної Ради України, Інститутів національної пам’яті Польщі та України офіційно та публічно звернулися представники духовенства Волині у зв’язку з 73-ми роковинами Волинської трагедії.
Про необхідність напрацювати звернення від усіх конфесій говорилося ще наприкінці червня 2016 року під час засідання Волинської ради Церков.
Як свідчить текст звання, яке підписане керуючими Волинською єпархією Української православної церкви митрополитом Ніфонтом, Волинською єпархією Української православної церкви Київського Патріархату митрополитом Михаїлом, Володимир-Волинською єпархією Української православної церкви архієпископом Володимиром, ординарієм Луцької дієцезії римсько-католицької церкви єпископом Віталієм Скомаровським, екзархом Луцький Української греко-католицької церкви єпископом Йосафатом, головами Волинського об’єднання церков християн віри євангельської-п’ятидесятників єпископом Михайлом Близнюком, Волинського об’єднання церков євангельських християн-баптистів єпископом Ярославом Троцем та старшим пастором церков адвентистів сьомого дня у Волинській області Анатолієм Антонюком, духівники закликають політиків та законотворців до взаємопримирення та взаємопрощення.
Звернення Волинської ради Церков до Сейму Республіки Польща, Верховної Ради України, Інститутів національної пам’яті Польщі та України з нагоди 73-ї річниці Волинської трагедії
«Упродовж року ми, українці і поляки – теперішні мешканці Волині, відзначаємо чимало пам’ятних дат, святкуємо річниці визначних подій, якими вчимося гордитися самі і вчимо молодші покоління. Так само як людська природа здатна не тільки до піднесених чеснот і героїчних вчинків, але й до найбільш ганебних злочинів, – наша історія складається також і з тих подій, про які згадувати можна лише з болем, жалем і соромом. Як християни ми знаємо і розуміємо, що гріх у першу чергу є образою Бога, якої припускаємося, переступаючи Його закони і відкидаючи Його любов. «Тобі, Тобі єдиному згрішив я, і зло на очах Твоїх учинив я», – сокрушається Давид у покутному псалмі (Пс 51:6). Водночас наслідки нашої зради неодмінно завдають шкоди нам самим і нашим ближнім. Так було завжди і так є тепер, особливо на тлі воєн, які призводять до притуплення відчуття справедливості та пробуджують ниці інстинкти.
Друга світова війна, безумовно, була часом панування зла, але навіть у цей час темряви чимало людей довели свою вірність Божим заповідям любові. Багато було також і тих, хто пізніше розкаявся за заподіяне зло і намагався всіляко відшкодувати, загладити провину. Бог – Суддя справедливий, Який бачить усі помисли людського серця. Ми – післявоєнні покоління, які не брали участі в тих подіях і не були їх свідками, – можемо лише з пошаною схилитися над тим безмежним горем, яке спало на плечі наших батьків. Ми можемо і повинні перепрошувати насамперед Господа Бога за те велике зло, яке людськими руками коїлося і коїться по всьому світу. Ми просимо прощення у Бога за те, що наша земля просякла кров’ю невинних. Нехай Він змилосердиться над нами всіма і вкаже нам дорогу до життя, гідного Божих дітей.
Пам’ятаючи про події вже понад 70-літньої давності, які розгорталися на теренах Волині та Східної Галичини, ми з сумом схиляємо голови, вшановуючи кожну жертву того розгулу беззаконня і людиноненависництва з обох сторін. Нехай ця трагедія додасть нам розуму і волі, щоб ніколи більше не допустити подібного. Проникнуті цим духом, ми вирішили розпочати пошук стихійних захоронень для подальшого перепоховання з християнським похороном по всіх західних теренах України, де б могли бути поховання невинно убієнних з того періоду. Наш християнський обов’язок – віддати шану всім загиблим мешканцям цих земель, котрі не мали гідного поховання. Адже нічого так не об’єднує людей, як данина пам’яті померлим, а особливо трагічно трагічно загиблим, яких ми не ділимо за їх національністю чи релігійною приналежністю. Спільний заклик до Милосердного Бога та добрі християнські вчинки завжди об´єднували вірних різних конфесій, різних національностей. Вже кілька років поспіль на відомих нам місцях мучеництва відбуваються молебні та звершуються поминальні Богослужіння, в яких беруть участь християни різних конфесій. Ці заходи зустрічають не лише розуміння, а й усіляку підтримку та повагу до них зі сторони місцевої влади та населення. І це та надія, з якою ми маємо дивитись у майбутнє, тому що ця дорога веде нас до взаємного прощення та оживлює нашу віру.
Також ми закликаємо всіх політиків і законотворців Сейму Республіки Польща та Верховної Ради України, керівництва Інститутів національної пам’яті обох країн, а також представників місцевих влад, працівників мас-медіа і діячів культури з великою відповідальністю та повагою ставитися до вивчення, висвітлення й оцінювання нашого спільного минулого, не шукати ворогів і взаємозвинувачень. Нехай майбутнє обох наших народів будується на правді, хоч би якою важкою вона була, та на твердій волі подолання стереотипів і уникнення давніх помилок. Нехай наші прийдешні покоління зростають у християнській любові та беруть приклад із тих своїх предків, які життя рятували, а не нищили, які не руйнували рідний край, а всіляко сприяли його зміцненню і процвітанню.
Тож шукаймо взаємного прощення та примирення. Бог нам простив багато, тож і ми прощаймо один одного (Мт 6:14-15).
Нехай вміння простити один одного стане фундаментом кращого майбутнього, добросусідства та українсько-польської дружби».
Відділ інформаційної політики облдержадміністрації
