20 лютого 2017 року виповнилося три роки підступного нападу Росії на Україну. Саме у цей день 2014 року Москва своїм втручанням у внутрішні справи нашої держави розпочала процес, що завершився анексією Криму – невід’ємної частини української території.
Окупація Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Росією — збройна агресія Росії, спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб’єктів Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 року.
Анексія Кримського півострова армією РФ розпочалася 20 лютого 2014 року. Даний факт спростовує заяви російської влади, згідно з якими процес «повернення» Криму Росії розпочався 22 лютого 2014 року та був спричинений фактичним усунення від влади президента України Віктора Януковича. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому було прийнято рішення не перераховувати у Київ податки, а міським головою проголошено громадянина Росії О. Чалого. 25 лютого акції сепаратистів були проведені перед Кримським парламентом.
Саме 26 лютого 2014 року кримчани біля стін парламенту АР Крим в Сімферополі мітингували на підтримку територіальної цілісності України. Масовий мітинг, проведений на заклик Меджлісу, не дозволив голосувати парламенту за сепаратистські рішення, змінив хід захоплення півострова. Цей факт не дозволив Росії довести всьому світу, що жителі Криму за російський Крим. Відтак, Росія була змушена до силового захоплення півострова.
В ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму захопили невідомі бойовики і вивісили над ними прапор РФ. Захоплення будівлі невідомими, однак, не завадило зібратися депутатам Верховної ради і ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму. Того ж дня було захоплено аеропорт «Бельбек» у Севастополі, зупинено поромну переправу в Керчі. Майже одночасно (28.02 – 02.03.2014) розпочалося блокування російськими військовими без розпізнавальних знаків (т.зв. «зелені чоловічки») українських військових частин і об’єктів на півострові, захоплено Сімферопольській аеропорт. Деякі з військових містечок були захоплені штурмом. Українські військові збройного опору не чинили, в багатьох випадках завдяки позиції своїх командирів, які, як виявилося пізніше, були заздалегідь завербовані російськими спецслужбами і невдовзі були прийняті на службу в окупаційну армію на керівні посади.
Після анексії Криму Росією на півострові почали судити кримськотатарських активістів, які брали участь в мітингу прихильників територіальної цілісності України, яким протистояли активісти партії «Русскоє єдінство», якою керував на той момент так званий “голова” Криму Сергій Аксьонов.
1 березня самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов звернувся до Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. У відповідь того ж дня Президент РФ Російський президент відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 1 березня 2014 р. об 17:20 проголосували за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема.
Починаючи з 1 березня російські війська починають масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об’єктів. 2 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Росії військовою агресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах.
16 березня окупаційною владою було проведено т.зв. «референдум» про незалежність АР Крим, яким вона намагалась легітимізувати захоплення іноземної території. 18 березня у Москві Президентом Росії Володимиром Путіном спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Константиновим, та головою Севастопольської МДА Олексієм Чалим підписано Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії.
Блокування військових частин продовжувалось загалом до 19-24 березня, після чого вони здалися або були захоплені. Особовому складу була надана можливість залишити окупований півострів, також почалася евакуація військової техніки (яка була припинена після початку російської агресії на Донбасі у квітні 2014). Всього МО України відрапортувалось про 4 000 військовослужбовців, які вийшли з окупованого Криму (з близько 15 000, які там перебували у лютому 2014)
11 березня 2014 року Верховна Рада автономної республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з якою у разі рішення народів Криму в результаті референдуму увійти до складу Російської Федерації, Крим буде оголошений суверенною республікою і саме в такому статусі звернеться до Російської Федерації з пропозицією про прийняття на основі відповідного міждержавного договору до складу Російської Федерації як нового суб’єкта Російської Федерації.
16 березня 2014 року за рішенням Кримського парламенту був проведений референдум щодо статусу Криму. Призначення референдуму відбулося всупереч українському законодавству, що не передбачає місцевих референдумів, а для питань щодо зміни кордонів України вимагає всеукраїнський референдум. Попри указ виконувача обов’язків Президента України О. Турчинова, про призупинення рішення кримського парламенту, а також попри рішення Конституційного Суду України, що визнав оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, а також позицію Ради безпеки ООН референдум було проведено.
В умовах бойкотування референдуму кримськотатарським народом, присутності великої кількості озброєних російських військовослужбовців, а також фальсифікацій, референдум в АРК буцімто зібрав понад 1,2 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 83,10 % загальній кількості виборців), з яких нібито 96,77 % засвідчили вибір «за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації».
18 березня 2014 року о 16:00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент Росії В. В. Путін, прем’єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим С. В. Аксьонов, голова новоствореної «Державної Ради» самопроголошеної Республіки Крим В. А. Константинов, та представник сепаратиського керівництва м. Севастополь — громадянин РФ О. М. Чалий підписали так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії».
20 березня договір був ратифікований Державною думою Російської Федерації, а 21 березня — Радою Федерації, і набрав чинності. 11 квітня відповідні зміни були внесені до конституції Росії. З нагоди анексії Криму Росією прокотилася хвиля урочистих заходів, була запроваджена медаль Міністерства оборони Росії «За возвращение Крыма».
Насильницька анексія Криму не визнається Україною, Генеральною асамблеєю ООН, Парламентською Асамблеєю Ради Європи, ПА ОБСЄ, а також суперечить рішенню Венеціанської комісії, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією.
Відтак, не варто забувати, що боротьба за Крим та захист його мешканців – справа честі для кожного українця. А прийняття проекту Указу Президента України «Про День опору кримчан російській агресії» дозволить ввести 26 лютого до офіційного календаря та буде ще одним приводом до широкого інформаційного висвітлення теми Криму. Адже, Крим – це Україна!
Відділ інформаційної політики облдержадміністрації
