Шановні волиняни! Дорогі краяни! 22 травня 2014 року назавжди залишиться в пам’яті українців трагічною сторінкою новітньої історії у боротьбі держави за право бути державою. Для волинян же – це день пекучого жалю та болю, розпачу та сліз. Того ранку, о 4.30, ворог обстріляв блокпост українських військовослужбовців 51-ої бригади, розташований неподалік м. Волноваха Донецької обл. Буквально за мить із життя пішло 18-ро волинян. Молодих. Дужих. Яким би ще жити…
Вони, залишивши вдома матерів, батьків, дружин, дітей, друзів, поклали власне життя на вівтар війни, водночас же здійснили подвиг – стали на захист рідної землі й довели ворогові, що останній надто переоцінив власні можливості. Довели, що Україна не здається і її є кому захищати, на її теренах ще вистачає козаків сучасності, котрі кладуть власні голови, аби зупинити окупанта.
Непроста доля судилася матері Україні: навіть у еру демократії та культивування європейських цінностей нашій державі доводиться зі зброєю в руках відстоювати своє право бути державою, втрачаючи кращих із кращих. Ті 18-ро, які загинули під Волновахою у червні 2014, безумовно, належать до небесної сотні янголів-охоронців батьківщини. Вони – приклад неймовірного героїзму та обов’язку перед державою. Ці хлопці одними з перших пішли захищати Україну від зазіхань північного горе-сусіда. Пішли на війну. А війна, на превеликий жаль, не буває без утрат. Втрати Волині болять наче свіжі рани. Болять усім і кожному.
Глибоко й щиро співчуваю сім’ям загиблих хлопців. Висловлюю слова безмежної вдячності батькам, які виховали й виростили справжніх патріотів і захисників своєї країни. Пам’ять про Героїв, які ціною свого життя відстоювали мир на рідній землі, буде вічно жити у серці кожного українця.
Переконаний, що про травневі події 2014-го громада згадує з невимовним болем. Волинь пам’ятає поіменно кожного з 18-ти Героїв. За спокій їхніх душ спільно молимося. Вірю, що милосердний Господь дарує полеглим під Волновахою світлу радість на небесах. А наш обов’язок не забувати їхній подвиг і гуртуватися в боротьбі з російською навалою.
Для українців Волноваха у 2014-му – не просто епізод війни на Сході. Це сльози і втрати, а також свідчення того, що сьогодення вимагає величезної відповідальності та згуртованості помислів і дій, від військового керівництва країни до бійця на полі бою, від органів влади до кожного громадянина. Усі разом ми повинні проявити високий патріотизм, активну громадянську позицію, аби забезпечити обороноздатність української армії та захист державних кордонів від ворожої агресії.
Хочу сказати щире спасибі всім хлопцям, яким вдалося вціліти під час обстрілу бойовиків, і тим, які зараз – у зоні АТО. Спасибі за мир у наших домівках тут, на Волині, дякую за мужність і відвагу, за активну громадянську позицію і жертовність в ім’я батьківщини.
Зустрічаю цей день із сумом, але й з вірою: Україна житиме в мирі, відвоює свою незалежність і державний суверенітет. Українці – мужня нація! Ми вистоїмо, витримаємо цей удар і – переможемо!
З повагою голова облдержадміністрації Володимир Гунчик
