Однією з проблем сучасності є захист прав людини і громадянина. Особливе місце в комплексі прав людини займають права дітей та жінок. Будучи невід’ємною частиною прав людини, вони, на жаль, повною мірою не реалізуються в жодній державі. У наш час ця проблема набуває все більшої актуальності не лише у зв’язку з набуванням жінками і дітьми їхніх прав у різних сферах суспільного життя, а й у зв’язку з їх численними порушеннями.
Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків, піклування, покладаються на державу. Захист материнства в Україні визначений у ст. 24 Конституції України як створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю із материнством, правова, моральна та матеріальна підтримка материнства та дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Сімейним кодексом України встановлено, що держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї, умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов, необхідних для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Дитина має бути повністю підготовленою до самостійного життя в суспільстві і вихованою в дусі ідеалів миру, гідності, терпимості, свободи, рівності й солідарності.
Попри такий великий перелік прав і попри значну кількість тих, хто опікується дітьми, їхні права не захищені цілком.
Зокрема, право дитини на ненасильство. Права дитини в сім’ї – не найбільш резонансна тема в українських ЗМІ та суспільстві. Хоча в багатьох родинах діти зазнають тілесних ушкоджень або моральних травм з боку опікунів чи батьків.
Не мають повноцінного доступу до освіти та інших гарантованих державою прав діти з інвалідністю. В Україні бракує інклюзивних класів, де могли б навчатися діти, які пересуваються на інвалідних візках, діти із порушеннями зору чи слуху з дітьми, які не мають інвалідності тощо.
Зрозуміло одне: захист прав дитини – це те, про що в суспільстві слід говорити вголос. Тоді б доля замкнених на півтора тижні дітей могла скластися по-іншому.
Щодо захисту прав жінок, то в цьому аспекті порушення прав жінок здійснюється частіше не державою чи її представниками, а приватними особами в сфері приватних відносин. Зокрема, насильство проти жінок є однією з найсерйозніших проблем в світі. Ця проблема є дуже широкою, оскільки насильство має безліч виявів. Найбільш масовим виявом насильства проти жінок є торгівлі жінками. Завданням держав, що мають таку соціальну біду є створення законодавства захисного характеру, що спрямоване на припинення протиправного вивозу жінок за кордон. Отже, немає сумніву, що захист прав жінок на сьогодні є об’єктивною необхідністю, оскільки немає жодної держави, де б не існувало хоча б одного з виявів порушення прав жінок.
Знати про права дитини та жінки потрібно для того, щоб знати, як їх захищати і як їх не порушувати. Адже діти та жінки – одні з найбільш незахищених категорій українців.
Камінь-Каширський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану громадян
