Рівно 100 років тому відбулися драматичні події, які увійшли в сучасну історію як бій під Крутами. Сьогодні, 29 січня, ми згадуємо героїчну самопожертву кількох сотень студентів та гімназистів, які стали на шлях боротьби за незалежність України та прийняли нерівний бій з добре вишколеною та екіпірованою більшовицькою армією. В ці дні століття тому невеличка станція Крути, що за 130 кілометрів від Києва, стала епіцентром боротьби за волю та незалежність українського народу.
Сьогодні історикам вдалося відшукати чимало свідчень про цю битву, попри те, що радянська влада всіма силами потужної ідеологічної машини намагалася приховати сліди своїх злочинів та замовчувала про втрати власних військ. Адже хіба могли більшовики визнати, що наступ їхнього кількатисячного війська в бік столиці на чотири дні спинили 4 сотні бійців із Загону Вільного Козацтва армії УНР, Помічного студентського куреня та Юнацької школи, в яких у розпорядженні окрім гвинтівок було всього лишень 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд у вигляді артилерійської гармати.
Ще перед наступом ворога Герої Крут знали, що бій буде нерівним та кровопролитним, що рано чи пізно ворог таки затисне лінію оборони. Та ніхто з них не відступив, кожен лишився на позиції. Читаючи хронологію цих подій, в пам'яті одразу ж спливає героїчна сага про 300 спартанців, які ішли в бій, знаючи, що не повернуться з нього живими. Кожен захисник залізничної станції Крути, окопуючись в замерзлому снігу, наперед усвідомлював трагічний фінал битви, однак ніхто не падав духом, бо знав, що за їх спинами їхні рідні, близькі, прості українці, на долі яких насувався «червоний терор».
В той день ворог відчув, як під ним палає земля, в той день десяток українських воїнів воювали наче сотня. Більшовицькі загони панічно притискалися до землі, а комісари, погрожуючи розстрілами, кидали своїх бійців на передову. Зовсім юні і часто недосвідчені оборонці Крут вселили у більшовиків панічний страх. Лише чисельністю тим вдалося прорвати вогневий заслін, однак більшість захисників Крут, відстрілявши майже увесь боєкомплект, встигли організовано відступити. Та все ж чимало Героїв назавжди лишилися молодими, виконавши свій святий обов’язок перед Батьківщиною.
Варто зауважити, що сучасна українська історія тісно переплітається з драматичними подіями сторічної давнини.
Ми пам’ятаємо Крути, ми пам’ятаємо всіх, хто поліг в ім’я України, адже їхня боротьба продовжується і нині.
Слава Україні, слава Героям!
Сектор з питань внутрішньої та інформаційної політики апарату райдержадміністрації
