Дорогі співвітчизники!

Ще мить – і літопис дві тисячі вісімнадцятого року ляже в архів української історії. А місце там для нього особливе. Воно – поруч із тисяча дев’ятсот дев’яносто першим, коли було проголошено нашу державну самостійність.

15 грудня тут, у Святій Софії відбувся Об’єднавчий собор. Тисячі людей, які зібралися на площі не соромилися сліз. І то були сльози радості. Народилася, нарешті, автокефальна Православна Церква України, визнана світовим православ’ям.

Боротьба за незалежність нашої церкви тривала сотні років і успіхом увінчалася лише тепер.

Це – справжнє диво! 

Це – знак Божий, що у нас, українців точно усе буде добре. 

Днями разом із благою вістю про народження Спасителя Україна отримає довгоочікуваний Томос – грамоту від Вселенського Патріархату. Вона документально засвідчить нашу духовну незалежність.

Ми стали далі від Москви і ближче до Європи. Це – чітка стратегія, якої неухильно дотримуємося протягом останніх п’яти років. Ми йдемо своїм шляхом. Ані обіцянки манни небесної, ані зерна зневіри, ані зілля розбрату – ніщо не повинно розвернути нас назад. 

«В єдності сила народу, Боже, нам єдність подай», - хотілося б, щоби саме ці слова стали гаслом для наступного року для влади, суспільства і  для кожного громадянина. Тим більше, що дві тисячі дев’ятнадцятий – це століття Акту злуки, століття нашої соборності.

Ми нічого не прагнемо більше, ніж миру. І ніхто не прагне миру більше, ніж ми. Тож дозвольте від вашого імені, насамперед привітати українських воїнів. Це вони гарантують нам тишу і спокій в цю новорічну ніч. 

Хай вдячність нашу і тепло наших сердець відчують і моряки, які перебувають в російському полоні. І поранені серед них – Андрій Ейдер, Василь Сорока, Андрій Артеменко. І українські політв’язні в російських тюрмах. І наші громадяни, які стали заручниками на тимчасово окупованих територіях. 

Звертаюся до мільйонів співвітчизників в Криму та по той бік Донбасу. Ми обов’язково повернемося до вас з миром, якою б довгою не була дорога. Наша сім’я неодмінно возз’єднається за одним столом, за яким Новий рік зустрічають за київським часом.

Дорогі українці!

Найважче вже минуло, і найгірше – теж позаду. Попереду – поступове зростання економіки і відновлення рівня життя. Це результат нашої спільної кропіткої праці. 

Головне – у передвиборчій гонитві не затоптати паростки розвитку, пророщені ціною великих жертв і колосальних зусиль кожного з вас. І тоді ми точно переможемо.  

Бажаю усім щасливого Нового року! 

Щоб наша доля нас не цуралась!

Слава Україні!