55 днів, а однаково болить за кожну малечу, яка осиротіла, за кожних батьків, які не почують дитячого сміху, за кожного, хто втратив усе, що мав "до", за кожну радість життя, що сприймали за належне.

Ми тримаємося за спогади, адаптувалися до складної реальності, віримо в мир у всіх його проявах. Бо наші воїни – то наша сила.

Вчора особисто поспілкувалася з військовими. Географічно мій робочий графік незмінний – прикордоння. Там наразі спокійно та контрольовано. На щастя, без порушень і диверсій.

Бачимо, що ворог продовжує свою підступну тактику нанесення ракетних ударів, унаслідок яких гинуть люди, руйнуються об’єкти життєзабезпечення. Все частіше звучать сигнали тривоги.

Дорогі краяни, не легковажте! Як тільки чуєте сирену чи бачите оповіщення в соцмережах — негайно пройдіть в укриття або інше приміщення, яке може слугувати для вас безпечним місцем. Не нехтуйте правилами безпеки!

Зберігаємо спокій! Тримаємо тил! Допомагаємо фронту! Довіряємо офіційним джерелам інформації! Бережемо пам'ять!

Розпочалася запекла фаза війни на Сході. Молимося за воїнів! У нас є два варіанти: або Україна переможе, або ворог програє. Як вам такий сценарій?