Верховна Рада проголосувала за законопроект в цілому №2239-1 про анбандлінг НАК «Нафтогаз України». За відповідне рішення віддав голоси 341 народний обранець.
Через два місяці – з 1 січня 2020 року – Україна планує підписати новий довгостроковий контракт на транспортування російського газу до Європи, а також створення нової компанії, що здійснюватиме транзит і доставлятиме газ споживачам. Успішне укладення транзитного договору залежить від того, чи буде завершено анбандлінг «Нафтогазу».
Чому потрібно розділити газотранспортну систему?
У рамках домовленостей із європейським енергетичним співтовариством Україна зобов’язалася розділити транспортування, зберігання, видобуток та продаж газу. Наразі ці функції виконують компанії, що входять до НАК «Нафтогаз України». Згідно із Третім енергетичним пакетом Європейського Союзу Україна повинна створити незалежного оператора газотранспортної системи (ГТС).
Як вплине анбандлінг на український ринок?
У документі йдеться, що із відокремленням діяльності з транспортування газу від діяльності з видобутку та постачання буде обмежений вплив КМУ на Міністерство, що стане суб'єктом управління оператора ГТС, в питаннях управління корпоративними правами оператора ГТС. Сертифікація оператора ГТС буде підтвердженням його відповідності вимогам європейського законодавства.
До слова, законопроект був розроблений разом із Секретаріатом енергетичного співтовариства, який є суб'єктом, що буде визначати відповідність українського законодавства європейському в питаннях сертифікації оператора ГТС. (Більше про законопроект тут).
Тож який сценарій у нас щодо впровадження документа?
Створення та сертифікація оператора ГТС, що буде відповідати європейському енергетичному законодавству. Новий оператор ГТС отримає незалежність не тільки від поточного власника – «Нафтогазу», але й від будь-яких інших впливів з боку виробників та постачальників природного газу, зокрема через вертикаль органів державної влади.
Це дозволить, з одного боку, далі розвивати прозорий та конкурентний ринок газу, а з іншого – забезпечити сталість та безперебійність газотранспортної роботи як для внутрішніх, так і зовнішніх споживачів послуг транспортування.
Чи діє система анбандлінгу в інших країнах світу?
У Євросоюзі запровадили Третій енергетичний пакет у 2007 році – саме тоді наростав газовий конфлікт між Україною і Росією. Мета анбандлінгу – конкурентний безпечний ринок газу для всіх споживачів. 27 країн-членів погодилися на такі правила ринку, хоча треба визнати, що кожна з країн вибрала свою форму анбандлінгу, яка підходить саме їй. Розбіжності у запроваджених формулах існують досі.
Для того щоб допомогти різним національним регуляторам співпрацювати та забезпечити безперебійне функціонування внутрішнього енергетичного ринку, ЄС створив Агентство з питань співробітництва енергетичних регуляторів (ACER). ACER не залежить від Комісії, національних урядів та енергетичних компаній. Його робота передбачає: розроблення рекомендацій щодо експлуатації транскордонних газопроводів та електромереж, перегляд виконання планів розвитку мережі в усьому ЄС та прийняття рішення щодо транскордонних питань, якщо національні регулятори не можуть погодитися або якщо вони попросять втрутитися. Більше про анбандлінг у ЄС тут.
Міністерство енергетики та захисту довкілля України
