Шлюбний договір в цілому – це укладений подружжям правочин щодо вирішення питань життя сім'ї, в якій передбачені майнові права та обов'язки подружжя. Шлюбний договір укладається нареченим та нареченою або подружжям. Якщо шлюбний договір укладається до реєстрації шлюбу і одна зі сторін є не повнолітньою для його укладення потрібна згода батьків (ст.92 СК).
Подружжя може за згодою змінити встановлений законом режим спільної сумісної власності на режим роздільної власності і навпаки. Крім того, на відміну від законодавчих правил, встановлюючи спільність речей професійних занять подружжя, в шлюбному контракті подружжя можуть визнати ці речі своїм роздільним майном.
Подружжя може включити в контракт пункти, в яких буде закріплено яке майно, придбане в шлюбі, буде спільним, а яке роздільним. При цьому вони можуть повністю або частково змінити той правовий режим, який був встановлений для подружнього майна діючим законом.
Складаючи шлюбний договір, подружжя може внести до нього пункт про володіння, користування, розпорядження як спільним, та і роздільним майном, зокрема, закріпити право користування спільним майном як за одним з подружжя, так і за кожним із них, вони також можуть внести до контракту умови, які стосуються утримання та ремонту спільного та роздільного майна. Але не зважаючи на умови шлюбного контракту, при укладанні подружжям угод відносно спільного майна необхідно дотримуватись передбачених законодавством вимог.
Порядок укладання шлюбного договору, згідно з діючим законодавством, полягає в наступному:
• шлюбний договір повинен укладатись до реєстрації шлюбу або під час перебування у шлюбі осіб;
• шлюбний договір вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу;
• шлюбний договір повинен обов'язково реєструватись у нотаріуса;
• шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї з сторін або за місцем реєстрації шлюбу.
Припинення шлюбного договору в багатьох випадках залежить від його змісту. Зобов'язання, передбачені шлюбним договором, втрачають силу у випадку смерті одного з подружжя. Шлюбний договір може припинити свою дію і у випадку його розірвання за згодою сторін, але таке рішення підлягає обов'язковій нотаріальній реєстрації. Шлюбний договір можна розірвати шляхом подачі позовної заяви до суду. Так само вирішуються питання, пов'язані з припиненням дії не всього договору, а тільки окремих його положень. У випадку розірвання шлюбу шлюбний контракт припиняє свою дію
Під час дії шлюбного договору подружжя може вносити до нього зміни. Вони вносяться в тому ж порядку, що й при укладанні шлюбного договору.
Спори про невиконання або неналежне виконання шлюбного договору вирішуються виходячи із загальних положень сімейного та цивільного законодавства, а також конкретних умов шлюбного договору.
За захистом своїх прав подружжя може звертатись до суду. Суд може зобов'язати одного з подружжя виконати взяті ним зобов'язання. Окрім цього, суд може винести рішення про припинення дій, що порушують права одного з подружжя, а також інші рішення направлені на захист порушених прав та законних інтересів. Оскільки шлюбний договір є правочином, то на нього розповсюджуються й інші положення договірного права про відповідальність, які виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов шлюбного контракту.
Шлюбний договір, у разі визнання його недійсним, анулюється з моменту його укладання і може бути визнаний недійсним як частково так і повністю.
Обставини, за якими шлюбний договір може бути визнаний недійсним:
- порушення порядку його укладання;
- порушення нотаріальної форми укладання шлюбного контракту;
- якщо до шлюбного договору внесені умови які погіршують становище будь-кого з подружжя (або протирічать законодавству);
- укладання шлюбного договору в результаті неправомірних дій одного з подружжя (шляхом обману, насильства, погроз та ін.).
Законодавством не передбачено типової форми шлюбного контракту, тому форма та зміст шлюбного контракту залежить від домовленостей сторін.
Матеріал підготувала Горбачук А.А.
