Оскарження дій чи бездіяльності розпорядників інформації

Який порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди за невчасне надання інформації за запитом на публічну інформацію?

Строк розгляду запитів на інформацію визначений у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі — Закон № 2939), частинами 1 і 4 якої передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів із дня отримання запиту.
Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів із дня отримання запиту.
Відповідно до статті 23 Закону № 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію, відстрочку задоволення запиту на інформацію, ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної або неповної інформації, невчасне надання інформації, невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 Закону № 2939, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Також слід зазначити, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 2939 особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Про відмову в наданні інформації

Коли посадові особи органів державної влади можуть відмовити в наданні інформації за запитами на інформацію згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації»?

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939 публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених законодавством, або яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Статтею 5 Закону № 2939 визначено, зокрема, що доступ до інформації забезпечується наданням інформації за запитами на неї.
Згідно з частинами 1 і 4 статті 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів із дня отримання запиту, а якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів, обґрунтувавши таке продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів із дня отримання запиту.
Слід зазначити, що частиною 1 статті 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
— розпорядник інформації не володіє і не зо­бов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит (при цьому якщо розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається із дня отримання запиту належним розпорядником) (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939);
— інформація, що запитується, належить до ка­тегорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2939;
— особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 Закону № 2939 фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
— не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 Закону № 2939.
Крім цього, відповідно до частин 1 і 3 статті 23 Закону № 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Хто є розпорядниками інформації

Хто зобов'язаний надавати інформацію за запитами на публічну інформацію?

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі — Закон № 2939) серед гарантій забезпечення права особи на доступ до публічної інформації визначено, зокрема, обов'язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Доступ до інформації забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням ін­фор­мації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом, а та­кож наданням інформації за запитами на інформацію (ст. 5 Закону № 2939).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
— суб'єкти владних повноважень — органи дер­жавної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1);
— юридичні особи, що фінансуються з держав­ного, місцевих бюджетів, — стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів (п. 2);
— особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, разом із наданням освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, — стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків (п. 3);
— суб'єкти господарювання, які посідають домінантну позицію на ринку або наділені спеціальними чи винятковими правами, або є природними монополіями, — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (п. 4).
При цьому відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2939 до розпорядників інформації, зо­бо­в'язаних оприлюднювати й надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, перед­баченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
— інформацією про стан довкілля;
— інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
— інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здо­ров'ю та безпеці громадян;
— іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Слід зазначити, що суспільно необхідною є інформація, яка є предметом суспільного інтересу, тобто така, що свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юри­дичних осіб тощо (ст. 29 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII).
На розпорядників інформації, визначених у пунк­тах 2, 3 і 4 частини 1 і в частині 2 статті 13, вимо­ги Закону № 2939 поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч. 3 ст. 13 Закону № 2939).