32 роки тому.

24 серпня.

Історична мить, яка стала доленосною для України.

Незалежність. Вона має «обличчя». Молоде. Щире. Справжнє. Сьогодні понівечене ракетами, снарядами, бомбами. Але йому ніколи не буде соромно.

Незалежність. Вона має тисячі імен: творців української державності, воїнів-визволителів, нинішніх захисників, Героїв, які не з нами, але в пам’яті назавжди.

Незалежність. Вона про людей, які залюблюють в Україну та прославляють її. Вона про найменших громадян, які вже з самого дитинства гордо тримають у своїх рученятах синьо-жовтий стяг. З ним ми наближаємо перемогу. Як же боляче вона дається.

І хоча вже ніколи не буде так, як раніше, ти зобов’язана, Україно, стати щасливою. Ти маєш усе для цього. Ми поруч. Ми разом. Ми з вірою у спільне завтра. Вистоїмо, бо сильні та незламні. А той, хто цього не збагнув, давно зазнав поразки.

З Днем Незалежності, рідна. Її доводимо щодня.