Щороку остання субота листопада розбурхує страшні спогади про нелюдські злочини, наслідком яких стало масове знищення українців.
Сльози. Горе. Біль. Смерть… Це те, що нестерпним болем пронизує душу. Це те, що не можна назвати історичною давниною. Це страшно. Це трагічно. Але це те, про що потрібно пам’ятати, адже цей спомин – наш реванш за тих, хто загинув голодною смертю, став жертвою репресій тоталітарного режиму.
1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947 роки – найкривавіші сторінки, які за масштабами, цинізмом і жорстокістю не мають аналогів в історії людства. Україна втратила мільйони своїх синів і дочок, а найвразливішою категорією жертв геноциду були діти, які становлять майже половину загиблих.
Не забудемо! Не пробачимо! Не здамося!
Дорогі краяни! Закликаю кожного з вас сьогодні о 16-й годині приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання та запалити у своїх вікнах свічку в знак скорботи за безневинними жертвами Голодомору.
Світла їм пам’ять!