Великдень в умовах війни. Святе та грішне. Світло та темрява. Чи могли б ми колись подумати про поєднання непоєднуваного?! Не думали. Не хотіли. Вирішили за нас, не заливши вибору.

Споконвіку Христове Воскресіння знаменують найвеличнішим святом, яке нині, на превеликий жаль, зустрічаємо з гіркотою. Адже більшість українців не мають можливості відзначити його як завше – в родинному колі. Цю можливість цинічно відібрав ворог, увірвавшись на нашу землю.

Та попри все, Великодня днина дає нам снагу боротися навіть у таких складних умовах, бо Господнє заступництво завжди з тими, хто захищає добро. Тому не існує такої сили, яка б змусила нас втратити віру. В Бога. В себе. В своїх близьких. У майбутнє країни.

Щира вдячність усім і кожному, хто на фронті, хто в тилу наближає перемогу. Сьогодні – два місяці незламності. Тримаємося!

Бажаю, щоб милість Божа зачинила всі відкриті двері нашого розпачу, страху, горя, сліз, страждань і дарувала терпіння, єдність, стійкість, духовну міць. Нехай почує Всевишній нашу щиру молитву за українське воїнство, за народ, за мир в Україні, за тих, хто тримає небо над нами. А Він обов’язково почує!

Бережімо один одного, гуртуймося та будьмо сильними! Життя переможе!

Христос Bocкpеc!

Воістину Воскрес!